топ

(голл. top)

верхній кінець вертикальних рангоутних (див. рангоут) дерев, напр., щогли, стеньги тощо.

Значення в інших словниках

1. топ — топ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. топ — ТОП, а, ч., мор. Верхній кінець щогли або стеньги (на судні).  Словник української мови у 20 томах
3. топ — I -а, ч., мор. Верхній кінець щогли або стеньги (на судні). II -а, ч. Найбільш популярний, модний твір, річ (в одязі, естрадній музиці тощо); список таких творів, речей. III -а, ч. Коротка (вище талії) майка або блузка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. топ — ТОП, а, ч., мор. Верхній кінець щогли або стеньги (на судні).  Словник української мови в 11 томах