топка
ТО́ПКА, и, ж.
Пристрій в печі, котельній установці і т. ін. для спалювання твердого, рідкого чи газоподібного палива.
Матрос уперся ногами в купу вугілля і почав підкладати те вугілля до топки, звідки кочегар жбурляв його в криваву горлянку паровоза (І. Микитенко);
У топці парового казана палали сухі дрова (С. Чорнобривець);
Марко, забувши про втому, кидав вугілля в топки, хотів, щоб пароплав плив швидше до берегів Європи (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)