топка —
То́пка: — брила, уламок [44-1,IV] — Топка солі (польсь. topka, нім. Topf) — пресований у формі фески один кілограм солі. Саме слово топка (без солі) в Галичині не вживалося. Редакція цього не враховує та викладає: «топка — брила, уламок» (539). [MО,IV]
Словник з творів Івана Франка
топка —
то́пка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
топка —
То́пка. У сполуч. топка соли — мішечок, вузлик. Музики пригравають, горівку п'ють, а робота йде, як з води. Весело людям на душі. І гріха нема, бо гріх бере на себе посесор, і люди не голіруч вернуть ся додому Кождий дістане вечером по топці соли.
Українська літературна мова на Буковині
топка —
ТО́ПКА, и, ж. Пристрій в печі, котельній установці і т. ін. для спалювання твердого, рідкого чи газоподібного палива. Матрос уперся ногами в купу вугілля і почав підкладати те вугілля до топки, звідки кочегар жбурляв його в криваву горлянку паровоза (І.
Словник української мови у 20 томах
топка —
-и, ж. Пристрій у печі, котельній установці і т. ін. для спалювання твердого, рідкого чи газоподібного палива.
Великий тлумачний словник сучасної мови
топка —
ТО́ПКА (у печі, казанній установці тощо), ПАЛЕНИ́ЩЕ розм. Машиніст став до свого правого крила, помічник зашурував у топці (В. Кучер); І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набира вугля з дощаної скрині.., кидає його в паленище на жмінку розжареного вугля (І. Франко).
Словник синонімів української мови
топка —
ТО́ПКА, и, ж. Пристрій в печі, котельній установці і т. ін. для спалювання твердого, рідкого чи газоподібного палива. Матрос уперся ногами в купу вугілля і почав підкладати те вугілля до топки, звідки кочегар жбурляв його в криваву горлянку паровоза (Мик.
Словник української мови в 11 томах
топка —
Топка, -ки ж. Небольшая форма для набиванія въ нее соли. Шейк.
Словник української мови Грінченка