топка
ТО́ПКА, и, ж. Пристрій в печі, котельній установці і т. ін. для спалювання твердого, рідкого чи газоподібного палива.
Матрос уперся ногами в купу вугілля і почав підкладати те вугілля до топки, звідки кочегар жбурляв його в криваву горлянку паровоза (Мик., II, 1957, 251);
У топці парового казана палали сухі дрова (Чорн., Визвол. земля, 1959, 124);
Марко, забувши про втому, кидав вугілля в топки, хотів, щоб пароплав плив швидше до берегів Європи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 449).
Словник української мови (СУМ-11)