топорище

ТОПОРИ́ЩЕ, а, с.

Держак сокири.

Ще хвиля, і їй довелось би, пошарпаній, кровавій, упасти з каменя, бо топорище було закоротке супроти лап величезного звіра (І. Франко);

Довбуш, озброєний рушницею, ножем і сокирою на короткому топорищі, пішов схилом гори до букового лісу (В. Гжицький).

Значення в інших словниках

1. топорище — топори́ще іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. топорище — див. держак  Словник синонімів Вусика
3. топорище — Сокирильно  Словник чужослів Павло Штепа
4. топорище — -а, с. Держак сокири.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. топорище — ТОПОРИ́ЩЕ, ТОПОРИ́СЬКО, СОКИРИ́ЩЕ. Він біля шопи робив нове топорище для сокири (М. Томчаній); З-під сокири при кожному ударі порскали іскри, сокира туманіла, а кленове слизьке сокирище прикипало до рук (Григорій Тютюнник).  Словник синонімів української мови
6. топорище — Топори́ще, -ща, -щу, -щем; -ри́ща, -ри́щ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. топорище — ТОПОРИ́ЩЕ, а, с. Держак сокири. Ще хвиля, і їй довелось би, пошарпаній, кровавій, упасти з каменя, бо топорище було закоротке супроти лап величезного звіра (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. топорище — Топорище, -ща с. 1) Рукоятка топора, топорище. Шух. І. 175, 176. Як утопає, сокиру давав; а як порятують, і топорища жалує. Ном. 2) Въ топорці і келефі — самая палка. Шух. І. 289, 273, 274.  Словник української мови Грінченка