топчій

ТОПЧІ́Й, я́, ч.

1. розм. Той, хто топче, утоптує що-небудь.

Топчіями ставили тільки важких, шестипудових дядьків (О. Гончар).

2. заст. Те саме, що тупча́к.

Значення в інших словниках

1. топчій — топчі́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. топчій — -я, ч. 1》 розм. Той, хто топче, утоптує що-небудь. 2》 заст. Те саме, що тупчак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. топчій — МЛИН (споруда, в якій розмелюють зерно на борошно); ВІТРЯ́К (вітряний); ТУПЧА́К (ТОПЧА́К) заст., ТОПЧІ́Й заст. (з кінним приводом). В кінці греблі стоїть млин з чорними колесами (І.  Словник синонімів української мови
4. топчій — ТОПЧІ́Й, я́, ч. 1. розм. Той, хто топче, утоптує що-небудь. Топчіями ставили тільки важких, шестипудових дядьків (Гончар, Таврія, 1952, 155). 2. заст. Те саме, що тупча́к.  Словник української мови в 11 томах
5. топчій — Топчій, -чія м. = топчак. Борз. у.  Словник української мови Грінченка