топіка
ТО́ПІКА, и, ж.
1. У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми.
У тексті короткої редакції міститься насичений топікою релігійно-апокаліптичного характеру епізод, відсутній в усіх списках повної редакції (з наук. літ.).
2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.
Словник української мови (СУМ-20)