топіка

то́піка

(грец. τοπικά, від τόπος – місце)

1. В риториці – вміння користуватися загальними міркуваннями при викладі якоїсь теми.

2. Загальне положення, яке можна застосувати до всіх однорідних випадків.

3. Назва трактату Арістотеля.

Значення в інших словниках

1. топіка — то́піка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. топіка — ТО́ПІКА, и, ж. 1. У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. У тексті короткої редакції міститься насичений топікою релігійно-апокаліптичного характеру епізод...  Словник української мови у 20 томах
3. топіка — -и, ж. 1》 У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. 2》 Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. топіка — ТО́ПІКА, и, ж. 1. У риториці — мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. 2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.  Словник української мови в 11 томах