топіка

то́піка

-и, ж.

1》 У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми.

2》 Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.

Значення в інших словниках

1. топіка — то́піка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. топіка — то́піка (грец. τοπικά, від τόπος – місце) 1. В риториці – вміння користуватися загальними міркуваннями при викладі якоїсь теми. 2. Загальне положення, яке можна застосувати до всіх однорідних випадків. 3. Назва трактату Арістотеля.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. топіка — ТО́ПІКА, и, ж. 1. У риториці – мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. У тексті короткої редакції міститься насичений топікою релігійно-апокаліптичного характеру епізод...  Словник української мови у 20 томах
4. топіка — ТО́ПІКА, и, ж. 1. У риториці — мистецтво користуватися загальними місцями, загальними судженнями при викладенні якоїсь теми. 2. Загальний доказ, загальне судження, застосовані до всіх однакових випадків.  Словник української мови в 11 томах