тор
ТОР¹, а, ч.
Геометричне тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга й не перетинає його.
Хмари дозоряної матерії стискуються не у сферу, а через обертання – у тіло, що прибирає форми тора, або, просто кажучи, бублика (з наук.-попул. літ.).
ТОР², у, ч., зах.
Колія.
* Образно. Отець Кралевич спішно переводив розмову на інші тори (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)