Поверхня, що утворюється обертанням кола навколо прямої, яка не перетинає його і лежить в одній з ним площині.
Універсальний словник-енциклопедія
Значення в інших словниках
тор —
Тор: — колія; образно: переводити розмову на інші тори [44-1]
Словник з творів Івана Франка
тор —
тор 1 іменник чоловічого роду у математиці тор 2 іменник чоловічого роду колія діал.
Орфографічний словник української мови
тор —
I (від лат. torus – опуклість) тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга і не перетинає його. Форму Т. має, напр., бублик, камери автомобільного або велосипедних коліс. II позасистемна одиниця тиску (1 мм рт. cm.).
Словник іншомовних слів Мельничука
тор —
ТОР¹, а, ч. Геометричне тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга й не перетинає його. Хмари дозоряної матерії стискуються не у сферу, а через обертання – у тіло, що прибирає форми тора, або, просто кажучи...
Словник української мови у 20 томах
тор —
Шлях, дорога, стезя, слід
Словник застарілих та маловживаних слів
тор —
I -а, ч. Геометричне тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга й не перетинає його. II -у, ч., зах. Колія. III -а, ч. Позасистемна одиниця тиску (1 мм рт. ст.). IV -а, ч. У давньоскандинавській міфології – бог війни, грому й блискавки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тор —
ТОР¹, а, ч. Геометричне тіло, утворене обертанням круга навколо осі, що лежить у площині цього круга й не перетинає його. Хмари дозоряної матерії стискуються не у сферу, а через обертання — у тіло, що прибирає форми тора, або, просто кажучи...
Словник української мови в 11 томах
тор —
(лат. — вузол) 1. Те саме, що і вал. 2. Вал у базі іонічної колони, який часто збагачено горизонтальними канелюрами.
Архітектура і монументальне мистецтво
тор —
Тор, -ру м. Слѣдъ, колея. Вх. Уг. 271. Шейк.
Словник української мови Грінченка