торгаш

ТОРГА́Ш, а́, ч., розм.

1. також зневажл. Дрібний торгівець; гендляр.

Якісь підозрілі торгаші сновигали між людьми і худобою, придивлялись до них, .. з-під поли показували свій товар (М. Стельмах);

// Торгівець, купець взагалі.

Козак ударив із пістоля й розлігся крик посеред поля. На стремені торгаш завис, І кінь його поніс, як біс. (М. Стельмах).

2. перен., зневажл. Лицемірна, безпринципна людина, що торгує своєю честю, совістю, переконаннями, талантом.

І сльози дівчини, й життя Проп'є без жалю і пуття, Бо що йому краса дівоча, Коса шовкова, ясні очі – Усе продасть він за дукат, бо він торгаш, ординець, кат (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. торгаш — торга́ш іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. торгаш — див. спекулянт  Словник синонімів Вусика
3. торгаш — -а, ч., розм. 1》 також зневажл. Дрібний торгівець; гендляр. || Торгівець, купець узагалі. 2》 перен., зневажл. Лицемірна, безпринципна людина, що торгує своєю честю, совістю, переконаннями, талантом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. торгаш — ТОРГІВЕ́ЦЬ (ТОРГО́ВЕЦЬ) (той, хто займається приватною торгівлею), КРА́МА́Р, ПРОДАВЕ́ЦЬ, КРАМНИ́К рідко, САЛОГУ́Б зневажл. заст.; КРАМАРЧУ́К зневажл., ТОРГА́Ш зневажл., СКЛЕПА́Р діал., СКЛЕ́ПНИК діал. (дрібний, бідний); МАГАЗИНЕ́Р заст.  Словник синонімів української мови
5. торгаш — ТОРГА́Ш, а́, ч., розм. 1. також зневажл. Дрібний торгівець; гендляр. Якісь підозрілі торгаші сновигали між людьми і худобою, придивлялись до них,.. з-під поли показували свій товар (Стельмах, II, 1962, 155); // Торгівець, купець взагалі.  Словник української мови в 11 томах