тороки
ТОРОКИ́, і́в, мн.
1. Ремені ззаду сідла для прив'язування речей або прив'язаний до сідла дорожній мішок.
Гой, козачейку [козаченьку], пане ж мій, На чім же буде поїзд мій? – Посаджу тя [тебе] за бедрами, Прив'яжу тя тороками. Бог над нами, Кінь під нами (з народної пісні);
Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями, а з тилу в тороках ув'язувалась бурка і інше до треби козакові (О. Стороженко);
Приторочила тороки, Від копит знялась луна (А. Малишко).
2. рідко. Те саме, що торочки́ 1.
Білі рушники – шовкові тороки (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)