тороки

ТОРОКИ́, і́в, мн.

1. Ремені ззаду сідла для прив’язування речей або прив’язаний до сідла дорожній мішок.

Гой, козачейку [козаченьку], пане ж мій, На чім же буде поїзд мій? — Посаджу тя [тебе] за бедрами, Прив’яжу тя тороками. Бог над нами, Кінь під нами (Пісні та романси.., І, 1956, 131);

Спереду сідла висіли дві кобури з пістолями, а з тилу в тороках ув’язувалась бурка і інше до треби козакові (Стор., І, 1957, 265);

Приторочила тороки, Від копит знялась луна (Мал., Книга.., 1954, 28).

2. рідко. Те саме, що торочки́ 1.

Білі рушники — шовкові тороки (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. тороки — тороки́ множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. тороки — ТОРОКИ́, і́в, мн. 1. Ремені ззаду сідла для прив'язування речей або прив'язаний до сідла дорожній мішок. Гой, козачейку [козаченьку], пане ж мій, На чім же буде поїзд мій? – Посаджу тя [тебе] за бедрами, Прив'яжу тя тороками.  Словник української мови у 20 томах
3. тороки — -ів, мн. 1》 Ремені ззаду сідла для прив'язування речей або прив'язаний до сідла дорожній мішок. 2》 рідко. Те саме, що торочки 1). 3》 мисл. Погони з металевими або шкіряними петлями для ношення добутих зайців; ремені для ношення добутих качок та ін. птахів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тороки — ТОРОЧКИ́ (ряд кінців ниток на краю тканини), ТОРО́ЧЧЯ, ТОРОКИ́, БАХРОМА́, ФРЕ́НЗЛІ діал., ПАЦЬО́РКИ діал. Серед поля — продовгуватий дубовий стіл, покритий білою скатертиною з шовковими торочками (І.  Словник синонімів української мови