торохкало
ТОРО́ХКАЛО, а, с., розм.
1. Дерев'яний пристрій, що, обертаючись, утворює різкі переривчасті звуки.
Торохкало, або калатало, – це інструмент, яким колись користувалися нічні сторожі. Його використовували як ударний інструмент в ансамблях, коли не було бубніста [бубняра] або барабанщика (з наук. літ.);
Гирич запропонував, за його власним винаходом, імітувати торохкалом у порожній бочці кулемет (П. Панч).
2. також ч. і ж., перен. Той (та), хто багато, безперестанку говорить; балакун, базіка.
Та ще прислали з міста завідуючу клубом – оту всезнайку, оте торохкало – Вальку Цокоту (П. Автомонов).
Словник української мови (СУМ-20)