торохтіння

ТОРОХТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. торохті́ти та звуки, утворювані цією дією.

Дальші слова заглушило громове торохтіння праників (І. Франко);

Мати метнулася. Сиве волосся вибилося пасмами з-під хустки. – Сину! І в торохтінні коліс онімів її крик (А. Головко);

Вже стемніло, коли Олена почула торохтіння воза і дзеленькання дзвоників (М. Томчаній);

Він заплющив очі. Відчув, як зразу, з місця, сіпнула і з торохтінням помчала машина (П. Дорошко);

Торохтіння цвіркунів.

Значення в інших словниках

1. торохтіння — торохті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. торохтіння — -я, с. Дія за знач. торохтіти та звуки, утворювані цією дією. Торохтіння цвіркунів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. торохтіння — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
4. торохтіння — ТОРОХТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. торохті́ти та звуки, утворювані цією дією. Дальші слова заглушило громове торохтіння праників (Фр., VII, 1951, 348); Мати метнулася. Сиве волосся вибилося пасмами з-під хустки. — Сину!...  Словник української мови в 11 томах
5. торохтіння — Торохті́ння, -ня с. Стучаніе, громыханіе.  Словник української мови Грінченка