торохтіння
ТОРОХТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. торохті́ти та звуки, утворювані цією дією.
Дальші слова заглушило громове торохтіння праників (Фр., VII, 1951, 348);
Мати метнулася. Сиве волосся вибилося пасмами з-під хустки. — Сину! І в торохтінні коліс онімів її крик (Головко, І, 1957, 58);
Вже стемніло, коли Олена почула торохтіння воза і дзеленькання дзвоників (Томч., Жменяки, 1964, 152);
Він заплющив очі. Відчув, як зразу, з місця, сіпнула і з торохтінням помчала машина (Дор., Не повтори.., 1968, 245);
Торохтіння цвіркунів.
Словник української мови (СУМ-11)