торохтіння
ТОРОХТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. торохті́ти та звуки, утворювані цією дією.
Дальші слова заглушило громове торохтіння праників (Фр., VII, 1951, 348);
Мати метнулася. Сиве волосся вибилося пасмами з-під хустки. — Сину! І в торохтінні коліс онімів її крик (Головко, І, 1957, 58);
Вже стемніло, коли Олена почула торохтіння воза і дзеленькання дзвоників (Томч., Жменяки, 1964, 152);
Він заплющив очі. Відчув, як зразу, з місця, сіпнула і з торохтінням помчала машина (Дор., Не повтори.., 1968, 245);
Торохтіння цвіркунів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- торохтіння — торохті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- торохтіння — ТОРОХТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. торохті́ти та звуки, утворювані цією дією. Дальші слова заглушило громове торохтіння праників (І. Франко); Мати метнулася. Сиве волосся вибилося пасмами з-під хустки. – Сину! І в торохтінні коліс онімів її крик (А. Словник української мови у 20 томах
- торохтіння — -я, с. Дія за знач. торохтіти та звуки, утворювані цією дією. Торохтіння цвіркунів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- торохтіння — ГУ́РКІТ (протяжні, розкотисті звуки від ударів, падіння тощо), ГУРКОТА́ННЯ, ГУРКОТІ́ННЯ, ГРІМ, ГРИМОТА́ННЯ, ГРИМОТІ́ННЯ, ГРЮ́КІТ, ГРЮ́КАННЯ, ГУ́РКАННЯ, ГРЮКОТІ́ННЯ, ГРЮКАНИ́НА розм., ЯСА́ заст.; ВИ́ГРІМ, ГУРКОТНЯ́ розм., ГУРКОТНЕ́ЧА розм. Словник синонімів української мови
- торохтіння — Торохті́ння, -ня с. Стучаніе, громыханіе. Словник української мови Грінченка