торочки
ТОРОЧКИ́, чо́к, мн. (одн. торо́чка, и, ж.).
1. Суцільний ряд кінців ниток, що вільно звисають із країв тканини; тасьма з таким рядом ниток; бахрома.
Ватя стояла на березі під лозами .. з розпущеним блакитним зонтиком, облямованим навкруги червоними торочками (І. Нечуй-Левицький);
Я сумно слухала товаришки розпо́відь І безуважно торочки сплітала На обрусі (Леся Українка);
Вона [мати] хутко нахилилась і почала сухими пальцями скубти торочки на скатерці (П. Панч).
2. Те саме, що тороки́ 1.
Марина забирає качку, швидко надіває її на торочки і ще швидше кладе рушницю до плеча (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)