точильник
ТОЧИ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник.
Мічурін ішов містом і вигукував деренчливим голосом, наслідуючи точильників ножів (О. Довженко);
У правому заглибі корми точильник гострив ножі (Г. Епік);
// Робітник, що виготовляє що-небудь точінням.
2. Жук, шкідник деревини́.
Столярні вироби й кімнатні меблі пошкоджуються личинкою жучка – меблевого точильника (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)