точильник

ТОЧИ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник.

Мічурін ішов містом і вигукував деренчливим голосом, наслідуючи точильників ножів (Довж., І, 1958, 440);

У правому заглибі корми точильник гострив ножі, а трохи збоку від нього сиділа група комсомолят (Епік, Тв., 1958, 300);

// Робітник, що виготовляє що-небудь точінням.

2. Жук, шкідник деревини́.

Столярні вироби й кімнатні меблі пошкоджуються личинкою жучка — меблевого точильника (Стол.-буд. справа, 1957, 52).

Значення в інших словниках

1. точильник — точи́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. точильник — ТОЧИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник. Мічурін ішов містом і вигукував деренчливим голосом, наслідуючи точильників ножів (О. Довженко); У правому заглибі корми точильник гострив ножі (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. точильник — -а, ч. 1》 Той, хто займається гострінням різальних інструментів; гострильник. || Робітник, що виготовляє що-небудь точінням. 2》 Жук, шкідник деревини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. точильник — ША́ШІЛЬ (жук, який точить деревину, борошно тощо), ЧЕРВОТО́КА, ТОЧИ́ЛЬНИК. В душі.. якесь неспокійне відчуття точило її, як точить деревину шашіль (А. Шиян); Мебльовий точильник.  Словник синонімів української мови