трактир
ТРАКТИ́Р, у, ч.
1. У дореволюційній Росії – будинок для зупинки та ночівлі проїжджих із шинком, де можна поїсти, випити.
Розриємо підніжжя гір, Пройдем зухвало під водою, І заведе хрещений мир На кожній станції трактир (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
2. заст. Ресторан нижчого розряду; закусочна.
У городі Львові усього є гук [багато], А найбільш сміття й трактирів, – У них дають їсти за гроші (І. Франко);
Трактир “Під золотим орлом” фрау Брігітти Мільх. Ліворуч подвійні скляні двері (Я. Галан);
Зупинився у знайомого. Вдень тут було небезпечно, тому на квартиру приходив пізно увечері, аби лиш переночувати, а цілими днями вештався по місту, обідав у трактирах, напитував недорогу зброю (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)