трактир
ТРАКТИ́Р, у, ч.
1. У дореволюційній Росії — будинок для зупинки та ночівлі проїжджих із шинком, де можна поїсти, випити.
Розриємо підніжжя гір, Пройдем зухвало під водою, І заведе хрещений мир На кожній станції трактир (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 180).
2. заст. Ресторан нижчого розряду; закусочна.
У городі Львові усього є гук [багато], А найбільш сміття й трактирів, — У них дають їсти за гроші (Фр., XIII, 1954, 422);
Трактир «Під золотим орлом» фрау Брігітти Мільх. Ліворуч подвійні скляні двері.. В глибині — східці до квартири фрау Мільх.. Посередині кілька круглих столів, за ними стійка з порожніми склянками та касою-автоматом (Галан, І, 1960, 359).
Словник української мови (СУМ-11)