трапеція
ТРАПЕ́ЦІЯ, ї, ж.
1. мат. Чотирикутник, у якому дві протилежні сторони (основи) паралельні, а дві інші (бічні) – не паралельні.
Паралельні сторони трапеції називаються її основами, непаралельні – боками (з навч. літ.);
// Про те, що схоже на цю геометричну фігуру.
Недалеко від шляху миготіла зоряна трапеція. Самої вишки в темряві було не видно. Але електричні лампочки світилися в небі, ніби спущена на парашуті велетенська люстра (І. Цюпа).
2. спорт. Гімнастичний прилад, що складається з горизонтальної поперечки, підвішеної на двох тросах або мотузках.
Юрко пішов у фізкультурний зал, де на трапеціях і брусах справлялися школярі (О. Донченко);
Акробати бігали по канатах і дротах над юрбою, вигиналися на трапеціях (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)