трапеція
ТРАПЕ́ЦІЯ, ї, ж.
1. мат. Чотирикутник, у якому дві протилежні сторони (основи) паралельні, а дві інші (бічні) — не паралельні.
Паралельні сторони трапеції називаються її основами, непаралельні — боками (Геом., І, 1956, 58);
// Про те, що схоже на цю геометричну фігуру.
Недалеко від шляху миготіла зоряна трапеція. Самої вишки в темряві було не видно. Але електричні лампочки світилися в небі, ніби спущена на парашуті велетенська люстра (Цюпа, Краяни, 1971, 362).
2. спорт. Гімнастичний прилад, що складається з горизонтальної поперечки, підвішеної на двох тросах або мотузках.
Юрко пішов у фізкультурний зал, де на трапеціях і брусах справлялися школярі (Донч., Ю. Васюта, 1950, 72);
Акробати бігали по канатах і дротах над юрбою, вигиналися на трапеціях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
Словник української мови (СУМ-11)