трасувати
ТРАСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. що і без дод., спец. Визначати трасу (у 1 знач.).
Дуже зручно трасувати за матеріалами аерофотозйомки. Можна також трасувати за стереомоделями місцевості (з наук. літ.).
2. Летіти, залишаючи світний або димний слід (перев. про трасуючі кулі, снаряди).
Землі Франка – покривдженій, нетлінній – він [танкіст] возвістив: – Життя прийшло нове! – Трасують кулі, та боєць піднявся на повний зріст в ту урочисту мить (Р. Братунь).
ТРАСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок. і док., що і без прям. дод., фін.
Переводити оплату грошей на іншу особу, видавати тратту.
Словник української мови (СУМ-20)