трафляти
ТРАФЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ТРА́ФИТИ, флю, фиш; мн. тра́флять; док., діал.
1. Попадати, влучати.
– То кулі ту [тут] все трафляли, подзьобали стіну, як ворони (Ю. Яновський);
Василько .. шурхає дрюком. Десять раз хибить, раз трафить (Г. Хоткевич).
2. Потрапляти (у 2, 3 знач.).
Може, скажете, що я й без того був би трафив на цю саму стежку? (Л. Мартович);
Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою, та все ще якось не міг трафити до свого вуйка (С. Ковалів).
Словник української мови (СУМ-20)