трач
ТРАЧ¹, а́, ч., рідко.
Те саме, що пиля́р.
– Я торгував чіпцями, кожухами.., а ти виростав у лісах між гонтарями, тронами та теслями, а далі пустився торгувати деревом (І. Франко);
Зникли, назавжди вникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі – коновкарі, дьогтярі, решетарі, трачі... (П. Козланюк).
ТРАЧ², а́, ч.
Комаха ряду перетинчастокрилих, небезпечний шкідник рослин; пильщик (див. пи́льщик²).
Яблуневий трач зимує у фазі личинки останнього віку в щільному сіро-коричневому коконі в ґрунті пристовбурних кругів (з наук. літ.);
Майже нічого не дають як запилювачі і численні мухи, а також такі комахи, як горіхотворки, трачі, наїзники (з наук.-попул. літ.);
Личинки трача [вишневого] завдають великої шкоди деревам вишні, черешні, а іноді й груші (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)