трепел

ТРЕ́ПЕЛ, у, ч., геол.

Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається переважно з дрібненьких кульок аморфного кремнезему – опалу та невеликої кількості панцирів діатомових водоростей, зерен піску, глинистих частинок і т. ін.

Коли черепашки діатомових водоростей осідають на дно, з них утворюється порода діатоміт. Ці поклади іноді звуть ще трепелом, або інфузорною землею (з наук. літ.);

Аморфною видозміною кремнезему є трепел, або інфузорна земля, – скупчення мінеральних панцирів кількох видів водоростей (з навч. літ.);

Околиці Кіровограда багаті на поклади трепелу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. трепел — тре́пел іменник чоловічого роду порода  Орфографічний словник української мови
2. трепел — тре́пел (нім. Tripel) осадочна гірська порода, білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору. Складається переважно з дрібненьких кульок опалу та панцирів діатомів. Використовують у будівництві, нафтовій промисловості. Від назви м Тріполі в Лівії.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. трепел — -у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається перев. з дрібненьких кульок аморфного кремнезему.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трепел — ТРЕ́ПЕЛ геол. (гірська порода), КІЗЕЛЬГУ́Р.  Словник синонімів української мови
5. трепел — ТРЕ́ПЕЛ, у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається переважно з дрібненьких кульок аморфного кремнезему — опалу та невеликої кількості панцирів діатомових водоростей, зерен піску...  Словник української мови в 11 томах