трепел
ТРЕ́ПЕЛ, у, ч., геол.
Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається переважно з дрібненьких кульок аморфного кремнезему – опалу та невеликої кількості панцирів діатомових водоростей, зерен піску, глинистих частинок і т. ін.
Коли черепашки діатомових водоростей осідають на дно, з них утворюється порода діатоміт. Ці поклади іноді звуть ще трепелом, або інфузорною землею (з наук. літ.);
Аморфною видозміною кремнезему є трепел, або інфузорна земля, – скупчення мінеральних панцирів кількох видів водоростей (з навч. літ.);
Околиці Кіровограда багаті на поклади трепелу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- трепел — тре́пел іменник чоловічого роду порода Орфографічний словник української мови
- трепел — тре́пел (нім. Tripel) осадочна гірська порода, білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору. Складається переважно з дрібненьких кульок опалу та панцирів діатомів. Використовують у будівництві, нафтовій промисловості. Від назви м Тріполі в Лівії. Словник іншомовних слів Мельничука
- трепел — -у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається перев. з дрібненьких кульок аморфного кремнезему. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трепел — ТРЕ́ПЕЛ геол. (гірська порода), КІЗЕЛЬГУ́Р. Словник синонімів української мови
- трепел — ТРЕ́ПЕЛ, у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається переважно з дрібненьких кульок аморфного кремнезему — опалу та невеликої кількості панцирів діатомових водоростей, зерен піску... Словник української мови в 11 томах