1. Словник української мови в 11 томах

трепел

ТРЕ́ПЕЛ, у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається переважно з дрібненьких кульок аморфного кремнезему — опалу та невеликої кількості панцирів діатомових водоростей, зерен піску, глинистих частинок і т. ін.

Коли черепашки діатомових водоростей осідають на дно, з них утворюється порода діатоміт. Ці поклади іноді звуть ще трепелом, або інфузорною землею (Курс заг. геол., 1947, 123);

Аморфною видозміною кремнезему є трепел, або інфузорна земля, — скупчення мінеральних панцирів кількох видів водоростей (Хімія, 9, 1956, 133);

Околиці Кіровограда багаті на поклади трепелу (Веч. Київ, 9.VІІІ 1957, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трепел — тре́пел іменник чоловічого роду порода Орфографічний словник української мови
  2. трепел — тре́пел (нім. Tripel) осадочна гірська порода, білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору. Складається переважно з дрібненьких кульок опалу та панцирів діатомів. Використовують у будівництві, нафтовій промисловості. Від назви м Тріполі в Лівії. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. трепел — ТРЕ́ПЕЛ, у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається переважно з дрібненьких кульок аморфного кремнезему – опалу та невеликої кількості панцирів діатомових водоростей, зерен піску... Словник української мови у 20 томах
  4. трепел — -у, ч., геол. Осадова гірська порода білого, світло-сірого чи світло-жовтого кольору, що складається перев. з дрібненьких кульок аморфного кремнезему. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. трепел — ТРЕ́ПЕЛ геол. (гірська порода), КІЗЕЛЬГУ́Р. Словник синонімів української мови