трепетати
ТРЕПЕТА́ТИ, печу́, пе́чеш, недок.
Те саме, що тремті́ти.
Під його рукою трепетала юна істота, розчулена аж до сліз (Ю. Яновський);
Земля тряслася, трепетала Од реву львичища твого (Т. Шевченко);
Під місяцем .. рухалися сизі хмари, темно хвилювалося жито, а тіні дерев трепетали, немов чиїсь заворожені душі (М. Стельмах);
Вгорі над ними трепетало шерхле листя (Н. Рибак);
Надворі Співає травень; зайчик на стіні Трепече сонячно (М. Рильський);
Ой, яким же мені бути: з холодочком – м'яти-рути? Чи суворим як той став, – щоб аж ворог трепетав? (П. Тичина);
* Образно. Весь берег трепетав турецький Од запорозьких корогов (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)