триба
ТРИ́БА¹, и, ж.
Класифікаційна одиниця в систематиці рослин і тварин, що посідає проміжне становище між родиною та родом; застосовується для поділу великих родин (об'єднує найближчі роди).
Головним об'єктом нашого дослідження був ячмінь, а також представники родів триби ячменевих і триби вівсових (з наук. літ.).
ТРИ́БА², и, ж.
У Стародавньому Римі у VIII–VI ст. до н. е. – кожне з трьох племен, що становили патриціанську громаду, а з VI ст. до н. е. – кожний із трьох його адміністративно-територіальних округів.
Словник української мови (СУМ-20)