триб
ТРИБ¹, а, ч., техн.
Те саме, що шестірня́.
Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Г. Косинка).
ТРИБ², у, ч., заст.
Хід, порядок.
Лягаєм спати дуже рано, раніш 11-тої, бо тут уже такий триб (Леся Українка);
Доїння відбувається бистро, раз заведеним трибом (Г. Хоткевич);
// Спосіб життя.
– Дасте ви жінці своїм трибом жити, і все пропало, рушиться сім'я (П. Колесник).
(1) Триб життя́ – те саме, що Спо́сіб життя́ (див. спо́сіб).
Ярина знала вже, що батьки її бідніють і хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють, але почувається вже потреба негайної ліквідації інтересів для забезпечення хоч неласого шматка хліба (М. Коцюбинський);
Поволі обертався знайомий вербівчанам, з року в рік повторюваний триб життя рідного села (А. Іщук);
(2) Триб ми́слення – напрям, склад думок.
Психологи-фізіономісти твердять, буцім наш інтимний світ, як і триб мислення, характер та фах лишають карб на нашій зовнішності (з газ.).
◇ Іти́ / піти́ свої́м три́бом див. іти́.
Словник української мови (СУМ-20)