триб
Триб, -бу
м.
1) Часть ткацкаго станка. см. верстать. МУЕ. III. 17.
2) Склонность, стремленіе. вона йде своїм три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохи. у.
3) триб-зілля = трой зілля. А хто ж мені триб-зілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. ум. трибо́к. Вас. 165.
Словник української мови Грінченка