триб
Триб. Лад, нахил. В мене нема жадної зарозумілості літератської — я пишу, бо є в мене триб до того, пишу просто, що мене найбільше займає і переймає, і що найліпше розумію (Коб., Листи, 57, 362); І ніхто мене не здоймав на рівні ноги — лиш одна праця, одне переконання, що добро і правда все мусять остати побідителем. І те переконання гнало мене чимраз далі і вище до праці. Раз, бо внутрішній триб — голос не давав супокою, а по-друге, що я не стояла сама-одна... без ґрунту (Коб., Слова..., 303)
// пол. tryb — 1) порядок, звичай спосіб, лад, 2) нахил.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.