Т. шестірня, трибок, (життя) П. спосіб, (заведений) хід, порядок
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
триб —
Трі́ба, триб: — зубці в колесах [19]
Словник з творів Івана Франка
триб —
триб 1 іменник чоловічого роду шестірня триб 2 іменник чоловічого роду хід, порядок рідко
Орфографічний словник української мови
триб —
Триб. Лад, нахил. В мене нема жадної зарозумілості літератської — я пишу, бо є в мене триб до того, пишу просто, що мене найбільше займає і переймає, і що найліпше розумію (Коб.
Українська літературна мова на Буковині
триб —
У, ч., заст. Хід, порядок. Це досвіт, оспалі! Це день народився, нездари, вітрець повіває в триб-листі обмерлих трепет. (П-1:107); Видіння марні. Клякни — ось твій триб довіри і покори. Кілька діб їм стане, щоб віддатися планеті. (П-2:295).
Словник поетичної мови Василя Стуса
триб —
ТРИБ¹, а, ч., техн. Те саме, що шестірня́. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Г. Косинка). ТРИБ², у, ч., заст. Хід, порядок.
Словник української мови у 20 томах
триб —
триб спосіб (ст): А яким трибом тебе сюди занесло? (Авторка) ◊ триб життя́ спосіб життя (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
триб —
Порядок, звичай, спосіб
Словник застарілих та маловживаних слів
триб —
I -а, ч., тех. Те саме, що шестірня. II -у, ч., заст. Хід, перебіг, порядок. || Спосіб життя. Іти своїм трибом діал. — чинити на власний розсуд.
Великий тлумачний словник сучасної мови
триб —
ШЕСТІРНЯ́ (зубчасте колесо, яке передає рух), ШЕСТЕРНЯ́ розм., ТРИБ техн. У шестірнях екскаватора застрягла шматина дерну чи купина (П. Дорошко); — А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані!...
Словник синонімів української мови
триб —
ТРИБ¹, а, ч., техн. Те саме, що шестірня́. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Кос., Новели, 1962, 152). ТРИБ², у, ч., заст. Хід, порядок. Лягаєм спати дуже рано, раніш 11-тої, бо тут уже такий триб (Л.
Словник української мови в 11 томах
триб —
Триб, -бу м. 1) Часть ткацкаго станка. см. верстать. МУЕ. III. 17. 2) Склонность, стремленіе. вона йде своїм три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохи. у. 3) триб-зілля = трой зілля. А хто ж мені триб-зілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. ум. трибо́к. Вас. 165.
Словник української мови Грінченка