триб
У, ч., заст. Хід, порядок.
Це досвіт, оспалі! Це день народився, нездари,
вітрець повіває в триб-листі обмерлих трепет. (П-1:107);
Видіння марні. Клякни — ось твій триб
довіри і покори. Кілька діб
їм стане, щоб віддатися планеті. (П-2:295).
Словник поетичної мови Василя Стуса