трибок
ТРИБО́К, бка́, ч.
Зменш.-пестл. до триб¹.
Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі. На всю кімнату захурчали трибки (С. Чорнобривець);
Давид крутив віялку. Гуркотіла стара, розбита, на з'їдених трибках, аж їй току мало (А. Головко);
* Образно. Бойові порядки військ з усіма пасами до них, з усіма трибками і гвинтиками зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле, побудоване з-біса мудро (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)