трибок

ТРИБО́К, бка́, ч. Зменш.-пестл. до триб¹.

Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі. На всю кімнату захурчали трибки (Чорн., Потік.., 1956, 55);

Давид крутив віялку. Гуркотіла стара, розбита, на з’їдених трибках, аж їй току мало (Головко, II, 1957, 77);

*Образно. Бойові порядки військ з усіма пасами до них, з усіма трибками і гвинтиками зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле, побудоване з-біса мудро (Гончар, III, 1959, 413).

Значення в інших словниках

1. трибок — трибо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. трибок — ТРИБО́К, бка́, ч. Зменш.-пестл. до триб¹. Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі. На всю кімнату захурчали трибки (С. Чорнобривець); Давид крутив віялку. Гуркотіла стара, розбита, на з'їдених трибках, аж їй току мало (А. Головко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. трибок — -бка, ч. Зменш.-пестл. до триб I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трибок — Трибок, -бка м. ум. отъ триб.  Словник української мови Грінченка