тридев'ять
ТРИ́ДЕВ'ЯТЬ, три́дев'яти і тридев'ятьо́х, числ. кільк.
У старовинній лічбі дев'ятками – число 27.
Усе дам: хоч десять городів, або тридев'ять кладів, або чого хочете (Сл. Б. Грінченка);
[Юда:] Я б сам радніший більше вторгувати, так що ж, за мій товар більш не дали. Якби продав за тридев'ять талантів, то, звісно, се було б куди почесніш! (Леся Українка).
◇ (1) За три́дев'ять (за три́десять, рідко за сім) земе́ль, нар.-поет. – дуже далеко.
– Не для того ми за тим деревом їздили за тридев'ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник);
– Очі видючі – за тридев'ять земель бачить (Ю. Яновський);
– Ти також проси батька, щоб нікуди ми не їхали за тридев'ять земель (М. Стельмах);
Єсть за тридесять земель попович Ясат (Сл. Б. Грінченка);
Той пломінь у собі за сім земель поніс [батько] (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)