тризубий

ТРИЗУ́БИЙ, а, е.

Із трьома зубцями.

Взуття [високогірне] повинно добре чіплятись. З цією метою оковують підошви й ранти спеціальними тризубими шипами (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. тризубий — тризу́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тризубий — -а, -е. Із трьома зубцями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тризубий — ТРИЗУ́БИЙ, а, е. Із трьома зубцями. Взуття [високогірне] повинно добре чіплятись. З цією метою оковують підошви й ранти спеціальними тризубими шипами (В дорогу, 1953, 103).  Словник української мови в 11 томах