тризубий

ТРИЗУ́БИЙ, а, е. Із трьома зубцями.

Взуття [високогірне] повинно добре чіплятись. З цією метою оковують підошви й ранти спеціальними тризубими шипами (В дорогу, 1953, 103).

Значення в інших словниках

1. тризубий — тризу́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тризубий — ТРИЗУ́БИЙ, а, е. Із трьома зубцями. Взуття [високогірне] повинно добре чіплятись. З цією метою оковують підошви й ранти спеціальними тризубими шипами (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тризубий — -а, -е. Із трьома зубцями.  Великий тлумачний словник сучасної мови