1. Словник української мови в 11 томах

тризубий

ТРИЗУ́БИЙ, а, е. Із трьома зубцями.

Взуття [високогірне] повинно добре чіплятись. З цією метою оковують підошви й ранти спеціальними тризубими шипами (В дорогу, 1953, 103).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тризубий — тризу́бий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тризубий — ТРИЗУ́БИЙ, а, е. Із трьома зубцями. Взуття [високогірне] повинно добре чіплятись. З цією метою оковують підошви й ранти спеціальними тризубими шипами (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. тризубий — -а, -е. Із трьома зубцями. Великий тлумачний словник сучасної мови