триноги
ТРИНО́ГИ, ні́г, мн.
Те саме, що трині́жок 1.
Другого дня Мелашка взяла на руки дитину, причепила на спині колиску й триноги для колиски (І. Нечуй-Левицький);
Він встановив у стодолі триноги і звелів негайно решетувати гречку (С. Добровольський);
Глянув [хлопчик] – війська, Як тієї сарани! Коні ржуть, реве худоба, На триногах казани (О. Олесь);
Склав фотограф свої триноги і подався назад до станції (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)