тромбон
ТРОМБО́Н, а, ч.
Мідний духовий музичний інструмент, що являє собою складену циліндричну двічі зігнуту трубку, яка закінчується широкою горловиною; характеризується різким звуком.
Любив він музику. Коли, бувало, Десь на весіллі голосно ударить Оркестр немудрий – скрипка та кларнет, Та барабан з тромбоном, та труба, – Аж стрепенеться Дмитрик і біжить На скрипки голос (М. Рильський);
Кларнети аж вищали від захоплення, а тромбони поважно рохкали чрочисту хвалу (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)