тронка
ТРО́НКА, и, ж., діал.
Дзвіночок, який чабани вішають на шию тваринам, щоб їх легше було розшукувати в темряві, в лісі і т. ін.
Це найкращий час для чабана – вести отару, доки ще не жарко, по прохолодних випасах і слухати, як в тихім ранковім повітрі подзвонює тронка... (О. Гончар);
Чабан по голосу тронки чує вночі вівці, знає, як і куди вони йдуть (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)