трудитися
ТРУДИ́ТИСЯ, труджу́ся, тру́дишся, недок.
1. Наполегливо, старанно працювати (про людину).
Ми трудились, кожен на своїй ділянці, допомагаючи своєю працею героїчній боротьбі нашого народу (П. Тичина);
У сільській бібліотеці позбирались читачі, Повернувшися із поля, де трудились до зорі (Я. Шпорта);
* Образно. Трудилися [вітряки] з ранку до пізньої ночі, викидаючи з своїх камінних душ теплі струмочки запашної муки (М. Стельмах).
2. коло (біля) чого, над чим. Докладати багато зусиль, щоб зробити, створити, розв'язати що-небудь.
Легким способом прийти до маєтку, покористуватися чужим, загарбати те, коло чого сам не трудився, – оце був його ідеал (І. Франко);
Прийшов (знизився!) [Нестор] зародитись в одній математичній задачі, котрої не міг розв'язати, хоч і як трудився над нею (О. Кобилянська);
// у сполуч. зі сл. руки. Старанно, дбайливо виконувати якусь роботу.
[Фаон:] Та все ж над ним [подарунком] трудились любі руки (Леся Українка);
Все життя їхні чорні руки трудилися біля золотого зерна (М. Стельмах).
3. розм. Завдавати собі клопоту чим-небудь; турбуватися.
Він [дядько] може завезти в Криницю. Ми щиро дякуємо: не варто трудитись, підемо пішки... (М. Коцюбинський);
Первоцвіт .. рушив було до людей, щоб покликати на майданчик, але Горецький зупинив його: – Де трудіться, добродію, то прийшли міські гаволови... (М. Ю. Тарновський).
Словник української мови (СУМ-20)