трудитися

ПРАЦЮВА́ТИ (затрачаючи фізичну й розумову енергію, брати участь у створенні матеріальних і духовних цінностей), ПРАЦЮВА́ТИСЯ заст.; ТРУДИ́ТИСЯ, ШТУРМУВА́ТИ що, ТРУЖДА́ТИСЯ заст. (старанно, наполегливо); РОБИ́ТИ (перев. про фізичну працю); ПРІ́ТИ розм., ПОТІ́ТИ розм., МОЗО́ЛИТИСЯ розм., ГАРУВА́ТИ (ГЕРУВА́ТИ) (ГИРУВА́ТИ) заст., КРЯ́ЖИТИ діал., УВИХА́ТИСЯ (ВВИХА́ТИСЯ) діал. (важко, напружено, без відпочинку); ДБА́ТИ розм. (перев. заробляючи). Чесно трудиться Порфир. Ревно працює сам, не дає лінуватися і своєму підручному (О. Гончар); І молодий, що тільки перший рік учителює, вчитель і сторож Кирило Криворукий працюються з усієї сили (Б. Грінченко); — Доведеться їхати до Києва. Там штурмуватиму свою тему (П. Автомонов); Заверховодили пани Польські в Гетьманському, як у себе на царстві.. І все кругом мовчало, терпіло, слухало й робило (Панас Мирний); — Дивлюся, а серед них (бандитів) Мартин, синок нашого сільського дуки, а я в нього з самого дитинства у наймах прів (Ю. Збанацький); Се певно якась учителька, що мозолиться цілу днину з дітьми (О. Кобилянська); Гарував (Матвій) день повз день і запрацьовані гроші складав в дерев'яну скриньку під ліжком (Мирослав Ірчан); Коло худоби треба ходити і день і ніч, а ви будете доста мати на своїй голові, хоч би Сава й як ураз із вами увихався (О. Кобилянська); (Тірца:) А ти будуй нову для себе хату, не на могилу, на оселю дбай, щоб не була чужою в ріднім краю (Леся Українка).

ПРАЦЮВА́ТИ де (виконувати певні обов'язки на якійсь роботі, службі), ТРУДИ́ТИСЯ, РОБИ́ТИ розм., ОРУ́ДУВАТИ розм.; СЛУЖИ́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (також ким — про розумову діяльність, обслуговування тощо); ЗАЙМА́ТИ, ОБІЙМА́ТИ, ПОСІДА́ТИ (зі сл. посаду, місце). Фабрика велика. Працюють 130 душ, є кілька машин (М. Коцюбинський); (Матильда:) Ви тут працюєте чи відпочиваєте? (Жанна:) Тружусь. Стенографую великі слова місцевого начальства (О. Корнійчук); Народ робив у полю (І. Франко); Попросив (садівник) собі кількох дівчат, що вже менше мали роботи на інших ділянках господарства, і разом з ними почав орудувати (П. Дорошко); Пробуваючи послушником у грецьких монастирях, він добре знав, що ховається в тих пічурках (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. трудитися — труди́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. трудитися — див. працювати  Словник синонімів Вусика
3. трудитися — [трудитиес'а] -уджус'а, трудиес':а, трудиец':а, труд'ац':а; нак. -дис'а, -д'іц':а  Орфоепічний словник української мови
4. трудитися — Гарувати, загарувати, зігаровувати, зігарувати, нагаровуватися, нагаруватися, понагаровуватися, погаровувати, погарувати, готувати, виготовлювати, виготувати, повиготовлювати, зготовлювати, наготовлювати, наготовити, понаготовлювати, поготовлювати...  Словник чужослів Павло Штепа
5. трудитися — ТРУДИ́ТИСЯ, труджу́ся, тру́дишся, недок. 1. Наполегливо, старанно працювати (про людину). Ми трудились, кожен на своїй ділянці, допомагаючи своєю працею героїчній боротьбі нашого народу (П.  Словник української мови у 20 томах
6. трудитися — труджуся, трудишся, недок. 1》 Наполегливо, старанно працювати (про людину). 2》 коло (біля) чого, над чим. Докладати багато зусиль, щоб зробити, створити, розв'язати що-небудь. || у сполуч. зі сл. руки. Старанно, дбайливо виконувати якусь роботу. 3》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. трудитися — ТРУДИ́ТИСЯ, труджу́ся, тру́дишся, недок. 1. Наполегливо, старанно працювати (про людину). Ми трудились, кожен на своїй ділянці, допомагаючи своєю працею героїчній боротьбі нашого народу (Тич.  Словник української мови в 11 томах
8. трудитися — Труди́тися, -джу́ся, -дишся гл. Трудиться, работать. Хто трудиться, той не журиться. посл.  Словник української мови Грінченка