труднувато
ТРУДНУВА́ТО.
Присл. до труднува́тий.
Навчання йшло труднувато;
// у знач. присудк. сл., кому. Трохи важко фізично, морально, матеріально; важкувато.
Ти все щебечеш, пташенько чубата, Стрибаєш, а мені вже труднувато, Хоч і живить мене твій щебет-спів (П. Дорошко);
– Просто труднувато мені без вас, Василю Максимовичу. Боюсь, як видужаєте, стільки пилюки виб'єте з мене за кожну дрібницю (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)